Рівні німецької мови A1, A2, B1, B2, C1 і C2 належать до шкали CEFR, яку застосовують для опису володіння іноземною мовою. За актуальними офіційними описами ця шкала фіксує не перелік вивчених правил, а набір мовленнєвих дій, доступних на кожному етапі.
Для німецької мови цю систему використовують на курсах, іспитах і в сертифікації великі організації, зокрема Goethe-Institut і telc. Поділ на шість рівнів показує, як змінюються розуміння мовлення, читання, письмо й участь у розмові в міру зростання мовної самостійності. Базові курси німецької мови з нуля зазвичай охоплюють шлях від початкового рівня до B1, тоді як підготовка до вищих рівнів зазвичай потребує спеціалізованого навчання.
Як влаштована шкала A1-C2
CEFR поділяє володіння мовою на три групи. A1 і A2 належать до базового рівня, B1 і B2 до самостійного, C1 і C2 до компетентного володіння.
Різницю між рівнями визначають за діями в читанні, аудіюванні, усному мовленні, письмі та взаємодії зі співрозмовником. На кожному наступному рівні розширюється коло тем, ускладнюється структура висловлювання і зменшується залежність від повільного та спрощеного мовлення.
Офіційні описи рівнів зводяться до таких можливостей:
- A1: розуміння знайомих повсякденних виразів і дуже простих фраз, коротке представлення себе та спілкування за умови, що співрозмовник говорить повільно й чітко.
- A2: розуміння частотних виразів на теми особистого життя, покупок, місцевості та роботи, а також обмін простою інформацією у звичних ситуаціях.
- B1: розуміння основної інформації в стандартному мовленні на знайомі теми, розв’язання типових ситуацій під час подорожі та створення простого зв’язного тексту про досвід, плани й погляди.
- B2: розуміння основних ідей складних текстів на конкретні й абстрактні теми, регулярне спілкування з носіями мови та розгорнутий виклад позиції з широкого кола питань.
- C1: розуміння довгих і змістовно складних текстів, гнучке використання мови в навчальному, професійному та суспільному середовищі, створення чітко організованого тексту.
- C2: розуміння майже всього почутого й прочитаного, зведення інформації з різних джерел у цілісний виклад і точне передавання смислових відтінків у складних ситуаціях.
Такий опис показує порядок рівнів без прив’язки до одного підручника чи однієї програми. Рівень визначають за тим, які завдання людина здатна виконувати мовою в реальній комунікації.
Оновлення та додаткові дескриптори CEFR не скасовують базову шкалу A1-C2. Основою оцінювання залишається практичне володіння мовою в типових і ускладнених ситуаціях.
Чим відрізняються сусідні рівні
Перехід від A1 до A2 пов’язаний із розширенням кола побутових завдань. На A1 мовлення будується на коротких моделях і елементарних запитаннях, а на A2 з’являється можливість підтримувати простий обмін інформацією про сім’ю, покупки, місце проживання, роботу та найближче оточення.
Перехід від A2 до B1 означає вихід за межі рутинних реплік. На B1 з’являється зв’язний текст, опис подій і намірів, а також здатність пояснювати причини поглядів і планів на знайомі теми.
Різниця між B1 і B2 стосується ступеня свободи й стійкості спілкування. На B2 стають доступними складніші тексти, абстрактні теми та регулярний контакт із носіями мови без постійного спрощення мовлення.
Різниця між C1 і C2 стосується глибини володіння мовою. На C1 мову використовують гнучко й ефективно в складних контекстах, а на C2 додається майже повна свобода розуміння і висока точність передавання навіть тонких смислових відмінностей.
Як трактують рівень іспити та сертифікати
Goethe-Institut і telc співвідносять іспити з німецької мови з рівнями CEFR. Таке позначення робить результат зрозумілим для навчальних закладів, роботодавців і адміністративних процедур, у яких потрібне підтвердження мовної підготовки.
Рівень у сертифікаті показує діапазон завдань, які людина здатна виконувати німецькою мовою. Він не зводиться до переліку тем або граматичних правил, оскільки офіційна шкала описує володіння мовою через читання, аудіювання, письмо, усне мовлення та взаємодію.