Карбокситерапія являє собою метод введення медичного вуглекислого газу в тканини. Процедура застосовується в дерматології та естетичній медицині для роботи зі шкірою обличчя і тіла, а також при рубцевих і судинних змінах.
Сучасні огляди відносять цей метод до мінімально інвазивних методик, за яких дозоване введення CO2 посилює локальний кровотік і оксигенацію та активує ремоделювання колагену. Карбоксітерапія використовується як самостійний курс або як частина комбінованих програм догляду за шкірою.
Принцип дії та показання
Під час ін’єкційної карбокситерапії очищений вуглекислий газ вводиться підшкірно або внутрішньошкірно через тонку голку в контрольованому об’ємі та з заданою швидкістю. У відповідь на локальне підвищення CO2 посилюється кровотік і притік кисню, формується контрольоване запалення низької інтенсивності, що запускає процеси оновлення тканин.
Дослідження описують, що така стимуляція мікрогемодинаміки та метаболізму супроводжується підвищенням вмісту колагену, поліпшенням пружності та текстури шкіри, зменшенням вираженості окремих рубців і розтяжок. При роботі з підшкірною жировою клітковиною спостерігається зменшення локальних жирових відкладень і часткове вирівнювання рельєфу шкіри.
У практиці естетичної медицини карбокситерапія розглядається як метод розв’язання кількох груп завдань. Основні напрями застосування включають таке:
- корекція локальних жирових відкладень і проявів целюліту на стегнах, сідницях, животі;
- зменшення вираженості розтяжок і атрофічних рубців після травм, операцій або вагітності;
- робота з ознаками хронологічного та фотостаріння шкіри, включно зі зниженням еластичності та дрібними зморшками;
- зниження вираженості темних кіл і набряклості в періорбітальній ділянці;
- підтримувальна терапія при окремих судинних і трофічних порушеннях м’яких тканин за показаннями лікаря.
Наявність тяжких соматичних захворювань, вагітність, виражені серцево судинні, легеневі або коагулопатичні порушення розглядаються як основні групи протипоказань. Їх перелік уточнюється за клінічними рекомендаціями та інструкціями до використовуваних препаратів і обладнання.
Обладнання та проведення процедури
Для ін’єкційної карбокситерапії застосовуються спеціалізовані апарати, що подають медичний CO2 з балона через систему фільтрації та дозування. В описах обладнання зазначаються регульований потік і об’єм газу, контроль тиску, можливість задання протоколів для різних зон, а також використання одноразових стерильних контурів і голок.
Для неінвазивної карбокситерапії використовуються гелеві склади та активувальні маски або плівки, у яких CO2 утворюється на поверхні шкіри та дифундує у верхні шари. Таке обладнання та витратні матеріали включають набори з гелями, активаторами й одноразовими масками. Параметри експозиції та частота процедур задаються протоколами виробника і стандартами клініки.
За посиланням можна дізнатися ціни на апарати для карбоксітерапії від Alvi Prague - https://alvi-prague.ua/uk/aparaty-karboksiterapii/. Там також можна отримати безкоштовну консультацію та навіть провести тестування обладнання (в шоурумі в Києві).
Перебіг процедури, результати та можливі ризики
Стандартна сесія ін’єкційної карбокситерапії починається з оцінки загального стану, уточнення протипоказань і вибору ділянок обробки. Шкіра обробляється антисептиком, за потреби застосовується місцева анестезія, після чого через тонку голку вводиться CO2 у заданому об’ємі та на певну глибину; параметри залежать від зони та мети лікування. У публікаціях описуються відчуття розпирання або тиску в зоні введення та короткочасне почервоніння шкіри.
Курс зазвичай включає серію процедур з інтервалами від кількох днів до кількох тижнів, їх кількість залежить від показань, віку та поєднання з іншими методами. В оглядах повідомляється про поліпшення еластичності та зволоженості шкіри, зменшення вираженості целюліту й розтяжок, освітлення темних кіл під очима та інші зміни, що оцінюються за даними огляду. Для прогнозу щодо конкретного стану потрібна опора на результати контрольованих досліджень і чинні рекомендації профільних професійних товариств.
Найбільш частими описаними небажаними явищами є короткочасний біль, набряк, еритема та невеликі гематоми в місцях введення голки. Більш серйозні ускладнення розглядаються як рідкісні та описуються в окремих клінічних спостереженнях, тому під час планування курсу мають значення ретельний збір анамнезу, урахування лікарської терапії та дотримання технічних вимог до обладнання й стерильності.