Роздуми про Україну та українців: українська інтелігенція та її роль

Роздуми про Україну та українців: українська інтелігенція та її роль

В українській суспільній традиції вкоренилась технологія формування натовпів з метою управління ними для вирішення актуальних соціальних проблем (чорні ради, проплачені мітинги та зібрання, з’їзди) з прийняттям наперед заготовлених рішень. Сучасний стан українського суспільства обумовлює неефективність застосування такої соціально-психологічної технології.

Все ще спостерігається ефективність дій гіпнотичного впливу харизматичних лідерів на колективне підсвідоме суспільства та легка можливість його «перепрограмування» за допомогою маніпулятивних психотехнологій, особливо в умовах тотального розчарування та зневіри. Але останнім часом, українці демонструють високу набуту, під тиском негативних обставин, інформаційно-психологічну стійкість та само організованість з метою більшої захищеності.

Українське суспільство виводиться із стану зневіри через усвідомлення значною частиною активних, патріотично налаштованих громадян природи суспільних процесів і причинно-наслідкових зв’язків між явищами в інформаційно-психологічному та фізичному просторах та віри у необхідність і без альтернативність демократичних перетворень в Україні. Вирішальна роль у цьому процесі належить саме інтелігенції. Сьогоднішня українська інтелігенція – це особистості європейської освіти, незалежно мислячі та виступаючі посередниками між народом і владою. Вони – комунікатори, що пояснюють владі чого хоче народ, а народу – чого хоче влада. Їх ще не так багато як потрібно для України європейського зразка, але вони вже є.

За роки незалежності, під тиском зовнішніх обставин, мали місце процеси дезінтеграції українського села. Століттями, саме українське село було джерелом народності, формування кращих психологічних рис нації, кристалізатором української народної еліти. Економічне життя села завжди було стержнем української економіки. Тому у сьогоднішньому сільському господарстві, з метою реалізації кращих ментальних національних рис, доречно, для об’єднання фермерів, за допомогою держави, розвивати мережу сільськогосподарських кооперативів з переробки та продажу продукції, оминаючи спекулятивних посередників. Такі заходи підвищать не тільки економічну стійкість села, а й психологічну. Там, де уже склалась така позитивна практика, доцільно використовувати великі агрофірми, але за умови, що місцеві мешканці, які обробляють цю землю, є членами відповідного акціонерного товариства. Це дасть можливість створити на селі такі необхідні робочі місця, посилить психологічне почуття укорінення та господаря своєї долі, на своїй землі. Щоб земля не перейшла, за допомогою маніпулятивних корупційних схем, до рук великих землевласників, необхідно обмежити наділи землі оптимальною кількістю гектарів; законодавчо обмежити наділи тих, хто встиг, обходячи закони, сконцентрувати у свої руках сотні тисяч гектарів сільськогосподарських угідь; заборонити продаж сільськогосподарської землі іноземцям.

Українська нація, як і більшість європейських, виросла із села. А тому українське село як запоруку економічної, культурної стійкості необхідно не тільки зберегти, а й дати  друге активне життя в нових політико-економічних умовах.

І. Л. Граховський

І. Л. Граховський

Незалежний журналіст, історик.

Оставить комментарий

Верх