Як змінюються родичі залежної людини?

Усі ми, так чи інакше, залежимо одне від одного. Абсолютна незалежність можлива лише в умовах повної ізоляції. Добре, якщо людина вміє будувати повноцінні стосунки з оточуючими людьми. Це збагачує її життя, дає відчуття впевненості в собі та в майбутньому.

Але існує й інша модель взаємин, за якої формується нездорова прив'язаність до іншої людини. Окремим випадком таких стосунків є міжособистісні зв'язки в сім'ях, де є наркомани й алкоголіки. Стан, настрій, поведінка алко- та наркозалежних починають колосально впливати на самопочуття родичів. У такому разі йдеться про співзалежність, впоратися з якою без сторонньої допомоги неможливо. Допомогти можуть тільки психологи та наркологи реабілітаційного наркологічного центру.

«Рятувальник» і »жертва»

Співзалежність - це патологічна прихильність до члена сім'ї, який п'є або вживає наркотики. Існує дві головні моделі поведінки:

• контролююча роль «рятувальника» виражається в постійному нав'язливому контролі поведінки залежної людини, у якої ігроманія, алкоголізм або наркоманія;
• жертовна роль людини виражається в стані підпорядкованості, приреченості, пригніченості.

І в тому, і в іншому випадку вся увага сфокусована на особистості залежного, в той час як власні потреби та потреби інших членів сім'ї ігноруються. Наркоман або ігроман, алкоголік стає хворобливим центром, домінантою всього укладу життя сім'ї. Такі стосунки породжують конфлікти та напруження, анітрохи не сприяють розв'язанню проблеми.

Неусвідомлено провокуючи залежну людину, близькі закріплюють патологічні стереотипи поведінки і посилюють внутрішньосімейну кризу. У таку залежність втягується вся сім'я. У таких ситуаціях важливо вчасно звернутися по допомогу до фахівців, до того ж працювати потрібно з усією сім'єю.

Як проявляється комплекс співзалежності

Співзалежність переважно формується у людей, які мають певні психологічні передумови:

• Неадекватно занижена самооцінка, сором'язливість, невпевненість у собі.
• Важке дитинство, зокрема досвід життя з тяжко хворим або залежним родичем.
• Психічні травми (насильство, смерть близьких тощо).

У результаті хронічного стресу формується своєрідний комплекс співзалежного, що виражається в цих проявах:

• Заперечення проблеми.
• Нав'язлива поведінка.
• Впевненість у власній неповноцінності та провині.
• Спалахи люті.
• Втрата зв'язків із зовнішнім світом, замкнутість.
• Відсутність будь-яких емоцій.
• Думки про самогубство.

Конструктивний шлях виходу зі співзалежності

Жорсткий контроль, звинувачення, погрози, істерики та настанови - все це абсолютно марно. Чого справді потребує людина, яка страждає на ту чи іншу форму залежності, то це розуміння, моральної та духовної підтримки, непохитної віри в її сили та можливості. Потрібно допомогти близькій людині усвідомити глибину і серйозність проблеми і захотіти позбутися її за допомогою нарколога і психолога. Прийняти рішення вона повинна сама.